Літературний портрет "Степан Руданський - подільський сміхотворець"

Повій, вітре, на Вкраїну,

Де покинув я дівчину,

Де покинув чорні очі…

Повій, вітре, з полуночі!..

Між ярами там долина,

Там біленькая хатина;

В тій хатині голубонька,

Голубонька-дівчинонька…

Цей пісенний шедевр – безсмертний тужливий заклик закоханого серця, що лине із самісіньких глибин людської душі, – відомий кожному українцю (і не тільки!) як в Україні, так і далеко поза її межами. Та далеко не всі шанувальники української поезії знають, що автором цих чудових слів є класик української літератури Степан Руданський.

На сьогодні небезпідставно вважається, що творчість С. Руданського недооцінена в історії української культури, літератури й мови. Чого лише варта жанрова різноманітність митця – балади, ліричні поезії, поеми, пісні, приказки, байки, небилиці, співи, український дивоспів «Чумак», переклади (перекладав епічні твори світової літератури – «Іліаду» Гомера, «Енеїду» Вергілія, «Слово о полку Ігоревім», «Війну Жаб з Мишами», «Сни» Гейне, «Демона» Лермонтова, «Пісні про віщого Олега» Пушкіна, частково дав переспіви Краледворського і Зеленогорського рукописів).

Насамперед, за словами М. Рильського, це справді «народний поет», який становить світлу сторінку в історії утвердження національної самобутності українського народу.

Народившись на Свят-вечір (6 січня 1834 р.), на прекрасному Поділлі, Степан Руданський з дитинства всотував душею народні обряди, традиції, колоритність мови, своєрідний український гумор.

Батько поета Василь Руданський був сільським священником і мріяв, щоб сини «вийшли в люди», а не захоплювалися «шкідливою для кар’єри» «мужицькою» українською мовою. Найбільші сподівання покладав на Степана. Після початкової науки в дяка хлопець навчався у Шаргородській бурсі (1842–1849) та Подільській духовній семінарії у Кам'янці-Подільському (1849–1855). На юнака чекала Петербурзька духовна академія і подальше забезпечене життя.

В нашій бібліотеці оформлено ювілейну полицю "Степан Руданський - подільський сміхотворець"