Від Різдва  до Меланки звучать щедрівки та колядки.

 Основні свята наших дохрестиянських предків, зокрема, народження сонця(7 січня), народження місяця(14 січня), народження води (19 січня), збігаються з християнськими святами відповідно – Різдва Христового, Святого Василя та Святої Маланки і Йордана (Водохреща). Таким чином маємо цілісний цикл зимових свят, пов’язаних з прадавніми традиціями нашого народу, відбитих і піснях та різноманітних дійствах.

Різдво Христове – підготовка до цього свята починається ще вдосвіта 6 січня із приготування страв. У Свят Вечір - після закінчення Богослужіння, та після того як діти віднесуть вечерю своїм хрещеним батькам, починають колядування. Колядують діти, дорослі парубки та дівчата. Але першими йдуть колядувати діти. Як зайде сонце, господар вносить до хати обжинковий сніп – „Дідух“. Заносячі Дідуха до хати господар вітається зі всіма такими словами: „Дай Боже, здоров’я! “, „Помагай Боже! – відказує господиня. –А що несе?“ Несу злато, щоб жилось весь рік багато! Вітаю із цим святим вечором, що би в щасті й зров’ї ці свята провели та других дочекались – від ста літ, до ста лік, поки Бог призначить вік! Усі ви знаєте, що на Святу Вечерю на столі має бути 12 страв, основними з яких є кутя та узвар. Страви обов’язково мають бути пісні. Після Святої Вечері збираються дитячі та молодечі гурти для колядування.

14 січня - перший день Нового Року за старим стилем! Переддень Нового Року своєю обрядовістю нагадує, переддень Різдва Христового. Вечір в народі називався щедрим, або багатим, що пов’язано зі звичаєм готувати багатий святковий стіл, де на відміну від Свят Вечора, обов’язково були і скоромні страви.

У Щедрий Вечір 13 січня, діти щедрували – обходили хати з побажанням щастя членам родини і розквіту господарства. Хлопчики і дівчата ходили щедрувати окремо, а парубки „меланкували“. Щедрівки співали весело, доброзичливо, з гумором. „Наша Маланка не сама ходить, нашу Маланку Василь водить“.

А як же її водять? А от як! Коли з вечора 13 січня збираються „миланкувати“, за Миланку вбирається парубок, що вміє добре жартувати. Гурт вдягається в яскравий одяг, кожухи перевернуті до гори вовною, одним словом хто як зумів. Ватага рухається селом чи вулицею із жартами, вигуками, сміхом. Діти юрбами бігають за парубочою „Миланкою“, та й старі виходять на вулицю, щоб подивитися на веселу компанію. До кожної хати ватага не заходить, а йде лише туди, де збираються дівчата. Дозвіл щедрувати парубки випрошували піснею.

Останнє свято зимового циклу –Водохреща. На передодні Водохеща, ввечері 18 січня, святкується „Голодна кутя“, або другий Свят-вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять, постують. Вечеряти сідають коли вже засяє вечірня зоря, на вечерю подаються пісня страви, вареники з капустою, гречані млинці на олії, та кутю з узваром. Також у цей вечір щедрують. 19 січня всім вам відоме велике свято Йордан, або Водохреще. Відоме як освячення води. Після освяти, в різному посуді, люди несли додому воду, окроплювали нею хату, та все домашнє господарство. Вважалося що ця вода має чудодійну силу.